Студотряды. Спецреп

Олексій Фалін, журналіст: «Вже вп’яте гостинний куточок Луганщини у Криму зустрічає друзів. Тут у таборі «Южний» зібрались 18 студентських загонів з усієї України, щоб довести, що саме вони найбільш працьовиті та найбільш заповзяті».

«Ми працею славимо тебе, Україно!». Фестиваль молодіжних трудових загонів з такою назвою вже став традиційним. Про нього знають на теренах України. Сюди намагаються потрапити бійці трудових загонів. А їхні розповіді працюють краще за будь-яку рекламу.

Ігор Хохич, директор департаменту молодіжної політики міністерства сім’ї, молоді та спорту: «Фестиваль трудових загонів, він об’єднує ці трудові загони. І він дає кожен рік поштовх для їхнього розвитку. Всі ми розуміємо, якщо не збирати людей, не підготовлювати їх морально, не давати стимулу для розвитку, рано чи пізно цей рух перестане існувати. І саме тому, цей фестиваль, який вже п’ятий рік поспіль відбувається на всеукраїнському рівні, дійсно важливий для розвитку цього напрямку»

Цього року фестиваль відкривався два рази. Офіційно і не зовсім. Якщо точніше, то у перший день — день приїзду — трудові загони встигли позмагатись у першому конкурсі. Візітна картка «Знайомтесь — це ми!». Тут команди представляли власні назву, девіз, емблему, прапор та розповідали про свій загін все, що вважали за потрібне. А зранку наступного дня відбулась, власне, офіційна церемонія відкриття. Переможці минулорічного фестивалю — представники студзагону «Політехнік» з Луганська під Гімн України підняли Державний прапор. Привітальні слова від організаторів — і бійці трудових загонів відправились долати перепони творчих і спортивних конкурсів.

Віктор Яриш, начальник управління у справах сім’ї, молоді та спорту Луганської облдержадміністрації: «Наш фестиваль, который мы сегодня открыли, показывает, что Луганск находится среди лидеров. Пока мы среди лидеров. Но это бремя, несколько, лидерства. Потому что другие области смотрят на представителей Луганщины и стремятся достичь тех результатов, чему мы будем безумно рады. Где-то, возможно, это лидерство надо будет потерять, чтобы обогатиться за счет опыта других областей. Вот на протяжении последних 15 лет мы являемся лидерами, мы обучаем, показываем как, где и возрождаем студотрядовское движение. Это безумно приятно, но это и безумно ответственно»

Протягом двох днів, поки трудові загони змагались у творчих та спортивних конкурсах, показували свою кмітливість та переконували у своїй неординарності журі, в окремому приміщенні тривала нарада-семінар. Представники обласних управлінь у справах сім’ї, молоді та спорту, командири загонів та фахівці Асоціації трудових об’єднань молоді ділились досвідом та планами на майбутнє. Всі разом вони шукали шляхи активізації молоді.

Анатолій Павленко, віце-президент ВГО Асоціація трудових об’єднань молоді: «После того, как в 1996 стало возрождаться движение студенческих отрядов, которое переросло в молодежные трудовые отряды. Сейчас мы охватываем порядка 80 тысяч молодых людей, которые каждое лето принимают участие в своем трудовом семестре».

Ігор Хохич, директор департаменту молодіжної політики міністерства сім’ї, молоді та спорту: «Не секрет, що сьогодні, на жаль, молодь надзвичайно пасивна. Навіть та статистика, яка щороку йде з досліджень, говорить про те, що пасивна частина молоді надзвичайно велика. Статистика дає, що 3-4% беруть участь у громадському русі. Чи 2: української молоді з 14мільйонів іноді беруть участь у заходах громадських організацій. Тобто, це надзвичайно мало. І дійсно, в Україні є проблема активізації молоді»

Чи не слово у слово повторюють слова київського посадовця бійці трудового загону «Вартові часу» з міста Херсон.

Валентин Салтан, боєць загону «Вартові часу», м.Херсон: «Наш девиз «Возрождая прошлое, строим будущее». И как бы наш отряд занимался тем, что мы возрождали памятки истории, архитектуры нашего города, нашей области. Плюс, мы работали на полях, помогали убирать в садах».

«Вартові часу», хлопці і дівчата, представили на суд глядачів і журі танок, який буквально брав за душу. Анімована графіка пам’яток, які вони встигли привести до ладу, краще за слова розповідала про їхню працю. А поєднання танцю, музики та відео не залишило байдужими глядачів.

Катерина Зачепило та Любов Оніщенко, бійці загону «Вартові часу», м.Херсон: «Все так поют, танцуют, просто что-то говорят. А мы решили показать танцем, видео этим…
Может так можно достучаться до сердец других людей молодых, которые не помогают, ничего не делают. Главное сейчас — это компьютер и погулять. А может сейчас, вот таким видео, вот таким танцем, который за душу берет, мы хотели показать, может достучимся».

Щоб достукатись до сердець молоді, необхідно змінити подходи, переконаний Ігор Хохич. Важко щось зробити добре, коли немає ніякої фінансової підтримки, або працівникам не сплачують обіцяну заробітну платню. Тут вже не про чужий заробіток думати, а треба шукати самому, де б дістати грошей. У міністерстві готують пакет документів, щоб змінити статус молодіжних центрів праці, які і займаються здебільшого вторинною зайнятістю молоді та працевлаштуванням школярів і студентів влітку.

Ігор Хохич, директор департаменту молодіжної політики міністерства сім’ї, молоді та спорту: «Реформування молодіжних центрів праці, тому що до цього часу вони були бюджетні установи. І це давало деякі складнощі в їх існуванні. Тобто мова йшла про те, що як бюджетна установа, не завжди на неї передбачаються кошти в місцевому бюджеті. Як наслідок, люди працюють без зарплатні, або знов уходять кудись. Ми вже подали через міністерство освіти зміни до постанови, яка регулює діяльність молодіжних центрів праці, де визначили, як спеціалізована установа. Молодіжний центр праці — це спеціалізована установа. Таким чином на місцевому рівні місцеві органи влади зможуть саме регулювати, яким чином ця установа повинна існувати».

За словами фахівців, вторинне працевлаштування молоді лише на перший погляд легка справа. Насправді все далеко не так. Відправити трудовий загін працювати на теренах рідної області — завдання важке й клопітке. А якщо відправляти до іншої, як працювали цього року сотні луганських школярів і студентів тільки у Криму, то перепон стає ще більше. Необхідно укласти угоди, підготувати мільйон та одну довідку, все перевірити, а потім перевірити ще разів двадцять.

Віктор Яриш, начальник управління у справах сім’ї, молоді та спорту Луганської облдержадміністрації: «Отряд работает месяц-два. Но для того, чтобы он уехал, нужно несколько месяцев подготовительной работы. Это прежде всего нужно обучить командиров отряда, т. е. руководителя. Вести хозяйственную деятельность. Он должен быть прежде всего воспитателем, должен быть психологом.
00.03.46 — 00.04.06 (Крым_4) Могут быть конфликты интересов межличностные, могут также межотрядные. Поэтому должен быть психологом, педагогом, хозяйственником. Для того, чтобы отряд отправился, нужно, чтобы отряд отправился, нужен, чтобы он был обеспечен фронтом работ. Поэтому заранее еще в марте заключаются договора с хозяйствами».

У Криму бійці студзагонів збирають черешню та персики, переймаються проблемами виноградарства. Саме тому одним з найважливіших та видовищних, і у той же час найбільш суперечливих конкурсів фестивалю став трудовий десант на виноградні поля. Рано вранці, щоб сонце не занадто припікало, гості «Южного» відправились боротись з бур’яном. Причому, майже голими руками. І якщо луганський трудовий загон «АТОМ» пройшовся по своїх рядках, наче спеціальним плугом, іншим студзагонам, особливо тим, хто займався не аграрними роботами, було значно важче. Однак, працювали всі. А хтось встиг навіть задоволення отримати від роботи.

Сергій Аксьонов, загон «Гоголь-Моголь», м.Полтава: «Нам попались не совсем сложные рядки. Сорняка было периодически много. Периодически вообще не было. Буквально метров 20 мы могли идти просто. А потом на одном квадратном метре в компенсации к этим 20, которые мы прошли, было настолько много неожиданностей, что приходилось рвать. Это видно по нашим перчаткам. Здесь осталось довольно-таки много следов от нашей работы. Перчатки уже непригодны к использованию. Но тем не менее, провели неплохо время, очень даже хорошо. Повеселились, покричали и сделали доброе дело».

Поки інші долали смугу перешкод у вигляді бур’янів та виноградної лози, намагаючись розрізнити перше і друге, ті, хто вже зробив свою роботу, ділилися спогадами про роботу у загонах. Для Даші полоти та підв‘язувати виноград справа вже звична. Вона та інші бійці трудового загону «Політехнік» якраз працювали на кримських полях. І фестиваль на кілька днів вирвав дівчину з вже звичного середовища.

Даша Соловченко, боєць загону «Політехнік», м.Луганськ: «Ну изначально я в студотряд поехала в 2010 году. Это мой был первый раз, когда я поехала в студотряд. Это, знаете, студотряд, это школа жизни, которая учит всему. Работать учит, учит команде, учит дружбе, учит, чтобы мы слаженно работали вместе. Это очень колоссальный опыт для жизни. Мне очень понравилось. И я решила, что на следующий год я обязательно поеду. И я поехала. И меня взяли. Я здесь».

Між тим, у столиці плануюють внести у рух трудових загонів трохи модерну. Мовляв, взяти краще, що залишилось у спадщину від Радянської системи та додати трохи сучасності. Адже світ не стоїть на місці і постійно змінюється.

Ігор Хохич, директор департаменту молодіжної політики міністерства сім’ї, молоді та спорту: «Зараз нагальним стоїть питання про реформування молодіжних трудових загонів. Не секрет, що молодіжні трудові загони багато років, у радянськи часи, більш-менш вони незмінні. Навіть назва — молодіжні трудові загони. І зараз ми говоримо про те, щоб йти по шляху реформування їх на більш сучасний європейський лад. Тобто мова може йти навіть про те, що через молодіжні трудові загони популяризовати питання волонтерства, яке дуже развито у Європі, однак, майже не развите у нас».

Втім, фахівці наголошують, що більшість трудових загонів все ж таки більш волонтерські. Адже займаються не однією роботою, а працюють за різними напрямками. Ось як полтавчани.

Сергій Аксьонов, боєць загону «Гоголь-Моголь», м.Полтава: «В наших трудовых отрядах мы работали в Полтавской области. В основном трудились по разным направлениям. Там же были молодежные акции, экологического характера, защита животных, уменьшение популяции бесприютных животных. Работали и помогали и строить детские площадки в районах, районных центрах нашей области. Множество строек, очистка источников пропадающих. А также много-много-много всего, что под силу нам, молодежи».

Складно дався трудовий десант хлопцям і дівчатам з Дніпропетровського загону «Залізничник». Вони працювали провідниками й аграрні роботи під палючим сонцем для них справа незвична. Як самі жартували, відчули себе у кримському полоні.

Віталій, боєць загону «Залізничник», м.Дніпропетровськ: «Хочу воспользоваться моментом и передать привет всем, кто меня знает, потому что…соберите денег и выкупите меня, пожалуйста, отсюда. Меня заставляют тут рвать бурьян. И Папе Римскому меня попросили передать. Спасибо. Наш университет, у них связь с депо по всей Украине. И с Днепропетровска студенты едут фактически по всей Украине в пассажирские депо и работают проводниками»

Втім, десант на поля — то десант на поля. А справу свою залізничники знають. І навіть творчо це підкреслюють. Вже ввечері, коли всі бур’яни були вирвані і поки в актовій залі тривали завершальні конкурси фестивалю, спеціально для знімальної групи телеканалу ЛОТ хлопці і дівчата у формі провідників спеціально співали на камеру.

Ввечері третього дня відбулась офіціна церемонія нагородження переможців. Тут якраз і проявилась велика сила єднання: коли всі трудові загони разом по черзі скандували назви один одного та міста, звідки приїхали команди. Вдалий дебют на фестивалю відзначив трудовий загін стюардес та пілотів з Київської області з міста Бориспіль. Третє місце і цілий вир емоцій. Вперше на фестивалі й одразу у трійці переможців. Друге місце заслужено дісталось місту Миколаїв і команді “Корабел”. Бійці цього загону вже не перший рік утримують високу планку. Втім, найбільшою інтригою стало перше місце. Тут точилась запекла боротьба між двома луганськими загонами. Й обидва з них, напевно, встигли розпрощатись з перемогою, коли оголосили третє та друге місця. Однак, журі фестивалю прийняли не зовсім стандартне рішення і визнали переможцями одразу обидва загони. Тож, переможцями стали “АТОМ” та “Політехнік”. Втім, комплект нагород був лише один, тому друга команда полишила фестиваль з грамотою за перше місце і обіцянкою від організаторів, що кубок та медалі їм вручать окремо у Луганську.
А наступного дня луганські трудові загони попрощались з гостинними полями та відправились до Луганська. Тут бійців зустрічали друзі та батьки, з якими хлопці й дівчата тут же ділилися радощами, спогадами та кримським виноградом.

Любов Удовиченко, боєць студзагону «АТОМ», м.Луганськ: «У нас была цель выиграть фестиваль и мы смогли несмотря на все трудности. Работа в поле, это конечно, тоже очень важно. Но все кто ехал туда, — это поработать, отдохнуть и конечно же из-за фестиваля. Работать первую неделю было тяжело. Потом привыкаешь, втягиваешься, даже нравится: “Ура, трудовой день закончился!”. Как-то расслабляешься. Это классно!»

За попередніми даними, цього року задіяти у студентських загонах вдалось понад п’ятнадцять тисяч школярів та студентів Луганщини. Ті, хто працював у Криму, заробили за місяць від дев’ятисот до півтори тисячі гривень. І це з урахуванням, що дітей три рази на день годували та кілька разів вивозили на екскурсії. Тобто, вкупі з цілющим кримським повітрям, фізичними навантаженнями та морем гарних емоцій відпочинок перед новим навчальним роком видався на славу.

Запись опубликована в рубрике Без рубрики с метками , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий